Граматичні студії

Титул і зміст збірника наукових праць

Розглянуто актуальні проблеми теорії мови, з‘ясовано напрями еволюції морфологічних і синтаксичних категорій, а також їхні функційні вияви в тексті, встановлено особливості семантики фразеологічних і лексичних одиниць, схарактеризовано словотвірні категорії і процеси в українській мові, висвітлено напрями ономастичних досліджень, простежено особливості говорів української мови.

Для науковців, викладачів, аспірантів і студентів-філологів.

Знавець сучасної української термінології.

A.P. Zahnitko

Термінологія в сучасному просторі лінгвістичної науки перебуває на передньому краї, тому що поповнення її складу є найбільш інтенсивним: щосекунди з‘являються нові слова та словосполуки на позначення новітніх явищ, понять, приладів, процесів та ін. Сьогодні можна говори про спеціальну мову як вияв сукупності спеціальних та штучних знаків, які використовуються в науці, мистецтві та технології.

Висловлене вияскравлює, наскільки компетентною та досвідченою має бути особистість науковця, щоб працювати в термінологічній сфері на відповідному рівні. І ще одне... Термінологія вимагає активної співпраці фахівців різних галузей знань – від власне лінгвістичних до суто професійних. Лінгвіст у цьому разі повинен володіти не лише власне лексикографічним виміром умінь і навичок, а й відчувати душу термінологічного слова, його статус та функційне навантаження у відповідній науковій сфері. Таким відданим термінологічній праці є талановита дослідниця професор Л.О. Симоненко, яка пов‘язала все своє життя з цією відповідальною ділянкою наукової діяльності.

Оволодіння іноземною мовою: комунікативна і когнітивна парадигма.

O.I. Vovk

У статті окреслюється процес оволодіння іноземною мовою (ІМ) із позиції комунікативно-когнітивного підходу. Кінцевою метою вивчення ІМ визначено формування іншомовної комунікативно-когнітивної компетенції студентів. Запропоновані базові принципи оволодіння ІМ, що мають допомогти суб‘єктам пізнання досягти визначеної мети. Ключовим аспектом, який досліджується у статті, є спіральний шлях пізнання: це означає, що в процесі навчання ІМ студенти рухаються від перцепції навчального матеріалу до мовленнєвої продукції через такі етапи, як репродукція, апперцепція, інкубація знань і творча репродукція. Висувається припущення про те, що проходячи означені етапи, студенти розвивають комунікативні й когнітивні здатності та оволодівають відповідними знаннями, навичками і вміннями, що становлять комунікативно-когнітивну компетенцію.

Репрезентація концепту «жінка» у прізвиськовій номінації (на матеріалі антропонімії Донеччини).

O. Antonyuk

У статті розглянуто прізвиська Донеччини як спосіб і засіб репрезентації концепту «жінка». Аналіз здійснено за природно-фізичними, фізіологічними, психологічними, інтелектуальними, соціально-статусними та рольовими параметрами, визначено особливості мовних механізмів такої репрезентації.

Діалектизм «плай» у словнику «Гуцульська діалектна лексика в українській художній мові».

V. Greshchuk

У статті проаналізовано семантико-функційні особливості гуцульського лексичного діалектизму плай та похідних від нього в українській художній мові. На основі лексикографічного опрацювання діалектизму плай у словнику «Гуцульська діалектна лексика в українській художній мові» охарактеризовано його лексико- семантичну структуру та образні функції в мові української художньої літератури.

Зіставний аналіз віршованих текстів: поетонім ↔ поетонімосфера → текст.

E. Kravchenko

На пiдставi зiставного дослiдження проведено аналiз поетонiмосфери вiршованих текстiв одно- i рiзносистемних мов. З‘ясовано образотвірнi, текстотвірні та інтерпретативні потенціï поетоніма – поетонiмосфери в поетичних текстах зi спiльною (подібною) тематикою, iдейно-художньою настановою тощо. Виявлено унiверсалiї поетонімології, сконцентрованi у межах: 1) онiм – поетонiмосфера, 2) онiм – текст, 3) поетонiмосфера – текст.

Односкладові українські прізвища.

A. Popovskyi

У статті аналізується своєрідна словотвірна організація прізвищевих назв, які витворилася в процесі історичного розвитку українського етносу й широко використовувалися не тільки в писемних пам‘ятках, а й у сучасному діловому мовленні, фольклорі, художній і науковій літературі, періодиці, засобах масової інформації. Визначено чинники та джерела творення односкладових антропонімів на основі загальнонародної мови та іншомовних запозичень.

Дослідження імплікосфери морфологічних категорій як завдання сучасної лінгвопоетікі.

O. Skorobogatova

Розглянуто головні завдання лінгвопоетики як складової частини сучасних гуманітарних досліджень, схарактеризовано вектори лінгвопоетичних студій у просторі лінгвокреаторики, виділено принципи створення поетичних граматик слов‘янських мов. Варіативність характеризується як підґрунтя поетичної динаміки морфологічного рівня поетичної мови, здатність до трансформацій розглянуто як результат реалізації виражального потенціалу категорій. Стверджується, що поетичний простір здатен актуалізувати не лише окремі форми і значення морфологічних одиниць, але й виділяти загальнокатегорійні значення.

Концептуальне слово як компонент текстово-образної універсалії фольклорного дискурсу.

T. Betsenko

Стаття присвячена проблемам текстової організації фольклорних епічних творів. Увага зосереджена на розглядові понять текстово-образна універсалія і концепт як базових одиниць текстової структури народних дум. У статті висвітлюється питання співвідношення концепту та текстово-образної універсалії як реалій епічного дискурсу; з‘ясовуються ознаки названих понять. Виявлено специфіку структури народних дум на основі спостереження за функціонуванням текстово- образних універсалій та використанням концептуальних слів.

Комічна і сатирична інтенція прецедентних власних імен у сучасному сатирично-гумористичному дискурсі.

O. Gorbach

У статті визначено специфіку використання прецедентних власних імен в українських прозових художніх творах сатирично-гумористичного спрямування; проаналізовано їхні лексико-семантичні й виражальні можливості, сатиричний потенціал, несподівані авторські експерименти. Виокремлено художні засоби, у яких комічну інтенцію виявляють прецедентні власні імена українських прозових сатирично- гумористичних творів кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Метафорика тексту «Дух нашої давнини» Дмитра Донцова.

O. Mykytyuk

Охарактеризовано процеси метафоризації з урахуванням соціокультурних чинників; показано метафору як маркер-відбивач індивідуально-авторської картини світу; подано структурно-семантичну характеристику метафори; з‘ясовано історієтвірну та державотвірну функцію метафори в науково-публіцистичному тексті; відтворено мовно-історичне тло, що є базою для розуміння метафорики тексту.

Особливості застосування професійного жаргону в бізнес-дискурсі.

I. Mischynska

Розглянуто особливості, притаманні соціальним діалектам, що застосовуються в бізнес-дискурсі в сучасному полікультурному суспільстві. Професійний жаргон застосовується у формі соціально маркованої лексики в бізнес-дискурсі. Ділова англійська мова є професійним жаргоном, який поділяється на підгрупи: формальний жаргон, корпоративний жаргон (застосовується у корпораціях, адміністративних системах управління тощо) та мова маркетингу (використовується в маркетингових прес-релізах, рекламних текстах та підготовлених заявах, виголошених керівниками та політиками).

Структурно-семантична організація рекламного тексту.

V. Oleksenko

У статті здійснено аналіз структурної та семантичної організації простих речень у рекламному тексті; стверджено, що текст реклами є основною одиницею рекламної комунікації; встановлено диференційні ознаки рекламної комунікації та описано синтаксичні особливості рекламних текстів; з‘ясовано прагмалінгвіститчні особливості українських рекламних текстів; описано явища парцеляції, сегментації, з‘ясовано їхнє функціональне навантаження в рекламі.

Текстоорієнтована актуалізація дериваційних морфем.

V. Greshchuk

У статті розглянуто актуалізацію дериваційних морфем як засіб текстотворення. Охарактеризовано різні способи й прийоми актуалізації афіксальної та кореневої частин словотвірної структури деривата, що є одним із важливих засобів структурування семантики тексту. Встановлено, що актуалізовані дериваційні ресурси виконують важливі функції забезпечення локальної зв‘язності та цілісності тексту, виявлення його художньої виразності й експресивізації.

Тенденції в інновативному дієслівному словотворенні української мови.

O. Oleksenko

Розглянуто характерні риси дієслів-новотворів з огляду на загальні тенденції інтелектуалізації й демократизації української мови новітнього періоду. Визначено пріоритетну мотивувальну базу іменників, а також роль інших частин мови у формуванні значень дієслів. Окреслено групи дієслів за найбільш поширеними словотвірними значеннями. Виокремлено специфічні словотворчі засоби у сфері дієслівних інновативів.

Аналіз опозицій як метод дослідження лексичної семантики.

K. Bliznyuk

У статті розглянуто історію виникнення та розвитку теорії опозицій. Виявлено, що для дослідження лексичного рівня мови найпродуктивнішим є аналіз опозицій за відношеннями між їхніми членами, а також за спільністю морфологічних і семантичних показників. Обґрунтовано ефективність опозиційного методу шляхом застосування його для вивчення відношень між елементами семантичного мікрополя «піднесення» як структурної частини лексико-семантичного поля «патріотизм» в українській мові.

Фразеалагізмы з кампанентам-найменнем віду адзення ў фразеалагічнай карціне свету беларусаў.

O. Leshchinskaya

У статті на матеріалі фразеологічних одиниць білоруської мови з компонентом-назвою виду одягу виявлено властиві їм символьні прочитання, характерні культурні конотації крізь образи, внутрішню форму, добір слів-компонентів при їх утворенні і передачу стійкого, регулярного ціннісного змісту культури, її категорій і смислів. Встановлено взаємодію мови і культури народу через обрані фразеологізми, які частково репрезентують концепт 'одяг' як один із складників фразеологічної картини світу білорусів, у діапазоні культурно-національної самосвідомості.

Граматичний стандарт української літературної мови і сучасна практика.

K. Horodenska

Проаналізовано використання найпоказовіших словозмінних форм іменників, займенників, числівників та дієслів, що репрезентують граматичний стандарт сучасної української літературної мови, у практиці професійної спільноти від 90-х років ХХ ст. до сьогодні, відзначено тяглість уживання багатьох із нині актуалізованих закінчень, виокремлено деструктивні зміни деяких граматичних прескриптивних норм, з‘ясовано причини неприйняття чи ігнорування певних закінчень, установлено їхні дескрипції.

Частиномовна кваліфікація індексальних знаків у романі В. Шкляра «Чорний ворон».

V. Zhelyzkova

У статті висвітлено сутність поняття «знак-індекс», наведено основні підходи до класифікації лінгвосеміотичних одиниць цього типу, визначено морфологічний статус індексальних знаків роману В. Шкляра «Чорний ворон» та встановлено частотну динаміку їхнього функціонування.

Граматичні концепції давального Юрія Шевельова і Євгена Тимченка: теоретико-прикладні студії.

A. Zahnitko

Схарактеризовано концептуально-граматичні засади тлумачення давального у відмінковій системі Юрієм Шевельовим і Євгеном Тимченком із визначенням напрямів аналізу лінгвістами тенденцій сполучуваності форм давального у внутрішньореченнєвій структурі. Простежено напрями розгляду Юрієм Шевельовим і Євгеном Тимченком поліфункційності давального зі встановленням статусу давального особи та його валентної зумовленості відповідними семантичними групами дієслівних лексем. З‘ясовано статус давального особи в односкладних реченнях із єдиним головним членом речення.

Функціонально-семантичний потенціал вокативних речень в українських байках XIX ст.

M. Kokora

У статті проаналізовано вживання вокативних речень у байках ХІХ сторіччя. Схарактеризовано основні аспекти дослідження мови байки в мовознавстві. Визначено різновиди вокативних конструкцій, використаних у байках зазначеного періоду, установлено комунікативно-прагматичні функції таких конструкцій. З‘ясовано специфіку лексико-семантичного наповнення головного компонента вокативних речень.

Функціонально-стильові вияви актуалізованих сполучників в українській літературній мові початку ХХІ сторіччя.

L. Kolibaba

Досліджено явище актуалізації сполучників як одну з тенденцій розвитку сполучникового складу української літературної мови початку ХХІ ст. Проаналізовано сполучники, що після тривалої перерви повернулися до активного мовного вжитку. Визначено функціонально-стильові сфери вживання актуалізованих сполучників в українській літературній мові перших двох десятиріч ХХІ ст., оцінено доцільність їхнього використання з погляду мовної практики.

Явища аглютинації у системі службових слів.

A. Luchyk

Схарактеризовані процеси творення сполучникових еквівалентів слова від прийменникових конструкцій прийменниково-іменникового походження. Встановлено, що трансформаційні процеси у сфері службових слів часто пов‘язані з активізацією в українській мові явищ аглютинації, поява яких у флективній мові може бути зумовлена або нагадуванням найдавніших способів творення слів, або під впливом позамовних чинників, або обома зазначеними факторами.

Про взаємодію дієслівних категорій та часові форми в українській мові.

L. Popovic

Розглянуто взаємообумовленість граматичних категорій в українській мові, унаочнено ієрархію грамем; на прикладах дієслівних форм теперішнього доконаного та плюсквамперфекта показано вплив категорій виду, стану та способу на категорію часу; на підставі розмежування синтаксичних конструкцій з теперішньою ірреальною, минулою ірреальною та потенційною умовами показано вплив категорії часу на категорію способу.

Тип межі і номіналізація дієслів в українській, російській і польській мовах.

O. Pchelintseva

У статті висвітлюються проблемні питання дієслівної перфективної семантики, досліджується вплив типу межі дієслівної дії на продуктивність дієслів щодо іменників дії за матеріалами словників і корпусів української, російської і польської мов.

Про гендерні властивості деяких частин мови.

V. Trub

У роботі розглянуто гендерні особливості функціонування займенників, іменників, дієслів. Показано, що питальним займенникам хто?, що? притаманні незмінні граматичні значення роду та числа. В той же час їхні граматичні властивості змінюються, коли вони вживаються у складі займенникових комплексів, утворених їх поєднанням з різними формами вказівних займенників. Такі комплекси можуть, зокрема, вказувати на будь-яку особу незалежно від її гендерної характеристики. Показано, що аналогічні властивості притаманні іменним формам у множині, утвореним від іменників чоловічого роду при їх вживанні у вокативній функції, а також дієсловам минулого часу.

Проблема невідмінюваних прикметників у сучасному мовознавстві.

V. Fursa

Проаналізовано різні підходи мовознавців до проблеми виокремлення невідмінюваних прикметників; указано на їхні особливості та шляхи формування; установлено, що домінанту серед цих слів становлять невідмінювані прикметники синтаксичного ступеня ад‘єктивації; визначено та схарактеризовано лексико- семантичні групи невідмінюваних прикметників іншомовного походження.

Вступ

A. Zahnitko

У третьому випуску «Граматичних студій» у відповідних розділах поглиблювано вже традиційні для студійованих у рамах донецької граматичної школи питання теорії мови, моделювання на різних мовних ярусах, сконцентровано увагу на знакових проблемах теоретичної морфології й теоретичного синтаксису, теоретичного словотвору й теоретичної лексикології, опрацьовувано питання аксіологічної прагматики. Особливу увагу сконцентровано на проблемах розгляду метафори як об‘єкта вивчення лінгвометафорології та дослідження дериваційного суплетивізму як вияву порушення симетрії в мовній системі. Актуальними є студіювання з питань співвідношення граматичного стандарту української мови та сучасної практики, розгляд частиномовної кваліфікації індексальних знаків (у романі В. Шкляра «Чорний ворон»), встановлення функційно-семантичного потенціалу вокативних речень в українських байках ХІХ ст. і з‘ясування функційно-стильових виявів актуалізованих сполучників в українській літературній мові початку ХХІ ст. Значущими є також простеження явища аглютинації в системі службових частин мови, визначення напрямів взаємодії дієслівних категорій із послідовним аналізом часових форм у цьому вимірі. Окремо студійовано гендерні властивості окремих частин мови та особливості тлумачення і кваліфікації невідмінюваних прикметників у сучасному мовознавстві. Напрями реалізації різних номіналізаційних тенденцій схарактеризовано через ґрунтовне вивчення номіналізації дієслів в українській, російській та польській мовах.

Метафора як об'єкт вивчення лінгвометафорологіі: стан і перспективи.

S. Kurash

У статті подано типологійний огляд дефініцій та описів поняття «метафора», наведених у лексикографічних виданнях ХХ-ХХІ ст., а також проаналізовано функціонування цієї термінологічної лексеми в сучасних дискурсивних практиках, у тому числі поза власне термінологічною функцією. Виявлено, що метафора – це не просто термін, не просто мовний засіб, а складний і семантично амбівалетний концепт, характерний для мовної (і метамовної) свідомості освіченого носія російської мови. Тому завдання фіксації всього обсягу концептуального наповнення аналізованої термінологічної лексеми не можна визнати вирішеною повною мірою. Це одна з перспектив як для наукової (термінологічної) лексикографії, так і для теоретичної метафорології

Деривационный супплетивизм как проявление нарушения симметрии в языковой системе.

O. Radchuk

Дериваційний суплетивізм представлено в когнітивному аспекті, оскільки саме ментальні процеси багато в чому зумовлюють наявність цього граматичного явища в мовній системі. Дериваційний суплетивізм схарактеризовано як вияв порушення симетрії в мовній системі та особливий спосіб утворення нових слів, що відбиває когнітивні здібності людини. Мовні дані дозволяють зробити висновок про те, що дериваційний суплетивізм розвивався як під дією власне лінгвальних, так і екстралінгвістичних чинників, що впливають на створення мовної картини світу.